В той день ішов Він на Голгофу,
Ніс на собі животворящий хрест.
Народ Йому кричатиме вже потім:
- Христос воскрес! - Воістину воскрес!
Тоді ж тягнув Він непосильну ношу,
За ним товпилася юрма пуста.
А Він кривавим умивався потом,
Від спраги тріскались вуста.
Саднили рани на руках Месії,
А від важкої ноші ноги гнулись.
І розуміла, плачучи, Марія,
Що від Ісуса люди відвернулись…
А розпинали, Господи, як страшно!..
- Терпи, Ісусе! - шепотів до Себе.
Байдужий натовп хоронив довчасно -
Холонуло від сліз зчорніле Небо.
Принизити хотіли: смерть ганебна,
Бо розіп'ятий, бачте, на хресті...
А Він гріхи усіх прийняв на Себе,
Спаситель людства, Мученик Святий!
Сьогодні світ хрещений йде до Бога,
Слова лунають із землі й небес
(Як їх не вистачало на Голгофі…)
- Христос воскрес! - Воістину воскрес!
