Вероніка
Чарівнице моя, піднебесна,
Довгождана, омріяна весна,
Твоя врода мене зчарувала
І навіки, повір, закохала.
Голосиста, як гайова, пташка,
Ніжно-біла, весела ромашка,
Очі сині, яскраві волошки -
Чародійка, чаклунка, ворожка.
Приспів
Вероніка, Вероніка!
Нема в світі чоловіка,
Щоб тебе не полюбив.
Вероніка, Вероніка!
Втратив спокій я навіки,
Коли я тебе зустрів.
Я всі роки ім`я кликав,
Одне ім`я – Вероніка!
І пісні тобі співав…
Я дивлюся в сині очі
І тобі сказати хочу -
Я навіки покохав.
Вероніка, Ніка, Вера,
Моя квітка-примавера*
У веселому гаю.
Моя Ніка, моя Прима,
Моя весна, моя зима,
Я одну тебе люблю.
Моя зірочка небесна,
Довгождана, мила весно,
Ти на цілий світ одна.
Моя пташечка співуча,
Голос ніжний і могучий,
Квітом вишенька рясна.
Подолаю зміїні стежини,
Покорю неприступні вершини,
Щоби чути дзвінку канарейку,
Милувати кохану веселку.
Моя фея з чарівного раю,
Я тебе у піснях оспіваю,
Ти у мене одна піднебесна,
Через хуги омріяна весна.
Приспів
*примавера (іт.) – весна.
14 березня 2011 року
ID:
573753
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 11.04.2015 22:05:53
© дата внесення змiн: 11.04.2015 22:05:53
автор: Микола Паламарчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
