Танцюй, поки серце не спиниться, раптом ставши,
Поки маєш хвилини, моя дорогенька,
Танцюй і вдихай нові весни, не будь старшою,
Проникайся цим всесвітом, що відкрив тобі свою пащу.
Пересмикуй легесенько душі людські, що змерзають,
Заливайся щасливими - сміхом, чи то сльозами,
Ти живеш як людина, вони ж часу не повно мають,
Тож сідай за пульти управління - хай інші знають!
Бережи свої мрії. А як? - Приведи їх в реальність,
Доведи собі, мила, що жару у серці стане,
Бо і жар, і всі мрії лише твого серця власність,
Як почнеш, то ніхто й не спинятиме ту прекрасність.
Загортай свої смутки у білі шматки паперу
і пускай їх Дніпром чи по Амазонці
Щоб позбутись страхів непотрібно ножів сталевих
і не треба градусів надуявних, мільйон тисяч сонців .
І танцюй , моя мила Квітко, поки чуєш Себе
і у ніжних руках своїх колисаєш Вітер
Бо життю від тебе нічого більше й ніколи не буде треба -
Тільки танець - і тільки такий, що запалить небо..
