Моя душа на межі смерті...
Бо холод тіло міцно обійняв..
Й мої слова здались тобі відверті...
Але у відповідь ти просто промовчав..
Коли чекала я тебе мій друже...
Тебе небуло....ти не поспішав...
Усе якесь старе, таке байдуже...
І чорний морок душу всю пройняв..
За цей період люди помінялись..
Дивлюсь на світ тепер уже відкрито..
В душі ще рани ті не загоялись...
Боюся знов нізким не говорити..
Що було те пройшло...його давно немає...
Я віддалась у руки долі...
Живу назло всім тим хто зневажає...
Але думки мої ще зовсім кволі...
Я думаю із часом це минеться...
І душу все ж комусь зможу відкрити...
Живуть лиш найдорощі у моєму серці...
Які допомагають біди пережити...
(Із Щоденника)
