Сьогодні чарівни́й світанок настає,
Небесна синь у шибку заглядає…
З-за обрію он сонце золоте встає,
І небо відблиском його палає.
Пташки на всі лади виспівують пісень,
Легенький вітерець гойдає віти,
Кудись прозоро-білу хмароньку несе…
До сходу пелюстки розкрили квіти.
Світанку вслід настати білий день спішить
І кришталевий ранок проганяє.
До тебе ніжне почуття моє біжить,
Та тільки шкода, що тебе немає.
Ось знову розпочався світлосяйний день,
Що на крилі своїм приніс світанок:
Яснішає, стає блакитна неба синь,
Вже й видно сонця золотий серпанок.
Повторюється все в житті: світанки, дні…
Милуюся ласкавим теплим літом
І мрію, хай би кожен день новий мені
Став приводом вагомим, щоб радіти.
28.07.2010 р.
