Бессоння тхне не свіжиною,
всю ніч, та день гризуть щури.
Тай справжні думи, довжиною -
нікчемни часом, з мішури.
Існують кроки – ненароком,
останнім подихом весни.
Питання кепського пророка:
дойшли навіщо до війни?
Боргів немало… Ціни - жахи!
Оскільки треба йще пройти.
Невже довічні ми невдахи -
де Моїсія нам знайти.
Марні літа як ті набої -
салютнім залпом водночас,
Питання кепського ізгої:
коли прийде вже інший час?
І де знайду я виправдання,
часи бессоння не пройшли.
Наскрізь серця людей страждання -
Надію, Боже, ниспошли!
27 лютого 2015 року
