Багряна, оксамитова ріка
Крізь наші душі в вічність шлях відкрила.
З’явилась на плечі чиясь рука –
У найвідважніших з’явились крила.
З’явились на очах болючі сльози,
Нестерпні спогади взяли в полон.
Лунали крики, постріли, погрози,
Дитя тремтіло, вірячи у сон.
Надіялись на сон батьки і діти,
Молитви застигали у очах.
Портрети накривали мертві квіти,
Свічки не гасли в пагубних ночах.
Життя не рятували барикади,
Бронежилети, каски…і відвага.
Щоночі все нові, нові лампади
І вічна шана, вдячність і повага.
І не заповнить порожнечу мати,
І батько сліз не стримає скупих,
І брат з сестрою будуть проклинати
Бездушних вбивць, дияволів сліпих.
Біда об’єднує, а разом нас не здужать!
Ми неньку кров’ю захистим від круків.
Країна плаче, світ навколо тужить,
Але ніхто не опускає руки.
Серця єднаються у вирі вишиванок,
Плекають мрії вільні, гордовиті.
І борються за мир, новий світанок
Під небом кольору жовтоблакиті.
