Дощик, дощик у струмочки,
Понапоюй огірочки,
Щоб росли густі, рясненькі,
І щоб шкірки зелененькі.
Дощик, дощик у потічки,
Та й прямісінько до річки.
Річка в море-океан,
Потім в хмарку, потім в жбан.
Жбан наповниться водою,
Наче силою живою.
Поливатиму вазони,
Щоб були густі бутони.
Щоб цвіли мені все літо
На балконі диво-квіти.
І синенькі, й червоненькі,
Фіолетові, біленькі.
Розквітайте мої квіти,
А я буду вам радіти.
Бавитиму вас із рання,
Від світання до смеркання.
Дощик, дощик припусти
На моркви і капусти.
На городи лий водицю,
Звесели усю землицю.
Дощик, дощик веселіше,
Я вірші про тебе пишу.
Не одного і не два –
Віршів повна голова.
Тож із щедрістю пролийся.
І веселкою засмійся.
Тебе довго ми чекали,
Все в віконце заглядали
Чи не суне часом хмара,
Бо посуха – справжня кара
На людей і на природу.
Пошли, Господи, нам воду
Хоч з цеберця, чи з відерця,
Чи з небесного джерельця.
Дощик, дощик припусти,
Щедро землю пригости.
