Верни до мене
пам’яте моя
В. Стус
За що його? – О Господи, за що?
Забрав на муки, за яку провину?
- Він так любив, як маму Україну.
Вінок терновий на ясне чоло
За що йому, о Господи, за що?
За ту любов, за правду і розпуку,
Що ніс її , неначе чорний хрест?
Що совість боронив людську і честь
Йому кайдани не невинні руки
Лиш за любов, за правду і розпуку?
Верни до людства пам’яте свята
Щоб залишитись в серці віщим болем.
Не дай розп’яти на предвічним полі
Чорнобилем прибиту до Хреста,
Верни до людства , пям’яте свята!
1991 р.
