То дощ, то сніг, а то густі тумани
Молочною імлою сповили.
Здається, що ніколи більш сонечко не гляне
На землю і теплом не звеселить.
Сьогодні знову дощ про землю дбає –
Змиває бруд залежаних снігів.
А, може, це Весна вже оселю прибирає,
Природу будить від солодких снів.
Соромлячись, прикрилася туманом,
Мов наречена дивної краси,
Йде тихою ходою, несе з квіток серпанок...
Пташок неначе чути голоси...
Нехай в права вступає спозарання
І землю прикрашає раз на рік.
Зимо, ти не борися за власне панування,
Бо кожному одміряно свій вік.
23.02.1999 р.
