Коли холод, а ти йдеш додому,
Він все накручує сумненьких слів,
Що полонить у раз печаль зимову,
Не оминувши теплих почуттів.
Мурашками по шкірі пробігають
Думки розлуки, болі, небуття,
На жаль, сердець не оминають,
Не легко зачепивши почуття.
Ідеш сама, так холодно і пусто,
В рукав холодний сніг летить,
Земля вся снігом вкрита густо,
Але у серці щось ледь-ледь щемить.
Ти не лякайся, бо то холод робить,
Торкаючись тепленьких щік,
А теплі, бо цілунок робить,
Коханого, гарячих їх.
І враз у серці стало тихо,
А ритм ще збільшився у нім,
Бо ніжним подихом хтось дише,
Рукою водить по плечі.
Прийшла любов, розтанув сніг,
І серце тане беззупину,
Нагрілось все до кінців ніг,
А я радію без причини.
Автор: Valentine
Радієте, вельмишановна, Ви не без причини =)
Гарний вірш, відчув. Знайомо "Мурашками по шкірі пробігають", але в моєму випадку від щастя.
Дакую за вірш.
Всіх благ.
Д у РМ (ан) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00