1
Вставай, народе мій! Вставай !
Струси дурман з обличчя зради !
Невже не зможеш дати раду
У краї рідному бодай ?
Цинізм, знущання та обман -
Знайомі методи й повадки,
“Братків понятія” й порядки
Ввів для населення “ пахан “.
Спочатку хитро обікрав –
Від благ і втіх мажор жиріє ,
В той час , як рід наш в злиднях скніє
(А намір має, щоб сконав ).
Тепер нав*язує він нам
Смаки , потреби ,еталони,
Манери , принципи, закони,
Чужі й шкідливі в хорі драм.
Спотворив спритник сприйняття
Духовних цінностей й світогляд :
Коштовність – гроші ( хибний погляд! ),
А не особа та життя.
Вимоги дня та імпульс слів
Не відчуваються панами –
Зіткнути прагнуть нас лобами,
Щоб спрямувать в безвинних гнів.
Настійно б*є у дзвони час
І перемін Вітчизна просить !
Смоктати кров вже може досить
Та мордувати й зводить нас?
То ж в тім і є глибинна суть-
В пустелю легко спопелити….
На цій землі й онукам жити,
Щоби творить в Прийдешнє путь.
Так, перемоги не дають:
Непевність геть та збайдужілість!
І для протестів взявши зрілість,
На барикади мужні йдуть.
Із пліч важке ярмо скидай !
Розпрям свою на волі спину,
Бо ти ж Людина , ти єдина…
Повстань, народе мій! Вставай!
2
Залунали дзвони із дзвіниць собору,
Полилося в Київ велелюдне море :
В сім*ях гомоніли часом про події,
Зажевріли іскри в кожного надії…
3
А Майдан вирує і гуде…
Гомін лунко полетів по світу,
Хоч не дав допоки що одвіту
До мети якої він веде.
Політичні грози та вітри
Неминуче стукають нам нині :
Краща грань прокинулась в Людині,
Щоб здійнять звитягу догори.
Це ж життя мелодія жива :
Щоб раба натуру подолати,
Ми боротись маєм, здерши грати,
За свої cвободи та права.
Незбагненний промінь дежав*ю –
До прямих ми прагнем інституцій,
Бо згасивши пломінь революцій,
Звір прийде до кожного в сім*ю.
Вимагають виклики обнов :
Доля краю нашого трагічна…
Та з обставин гірко – драматичних
Нас до світла виведе любов.
Янгол – охоронець за плечем
Формулює засоби й завдання…
Ну , а я в найкращі починання
На коні примчуся сурмачем.
То ж здолав непевність у собі
Хлібороб ,сягнувши до вершини…
Сходить сонце в небі України
Благородним вершником вгорі !
4
Породило форму – підлий клан
Олігархів кодло кримінальне,
Що не визнав визріло – нагальний
Європейський вибір громадян.
Змій іще не вбитий, ще живий,
Ще гарчить і хижо скалить зуби,
Обзиває бидлом рід -так грубо
Вилив жбан на голови помий.
Обіцяв у клекоті бравад
Демократій цінності й стандарти…
Незалежність спродує з азартом
Це дитя порочності та вад.
Бо плювать на віче , на Майдан –
Сподівання що йому громади ?
Зберегти щоб шкурні статки й владу,
Запустив він хитрість та обман.
Як здолав розгубленість і страх
За спиною органів насилля,
Став « сім*ї « напружувать зусилля,
Щоби сіять паніку і жах.
Без сум*ят ь сумбурних й коливань
В корупційній схемі божевілля
Звір терор направив і свавілля
Проти мирних мітингів й зібрань.
Неспроможний рухатись до згод,
Хряк незгодних вирішив карати,
Щоб сповна деморалізувати
Наш і так знедолений народ.
5
Наш гарант, господар це чи кат,
Управляв діяльністю людини?
Захищав чи в вотчині машини,
Щоб душить, посилив апарат?
Режисер на те, щоби чуттям
Відчувати ролі у виставі,
Не спізнились нації щоб лави
На бенкет прекрасного життя.
Патріоту віддано штурвал,
Де довіра й злагода в дозорі ?
Ні, ненависть, жадібність , докори
В стрижні персонажу правлять бал.
Неминучість в обраних руках :
Мудрість щоб керманича й слуги,
Оплативши службою борги,
Неодмінно визначила шлях.
Очевидно ж , лідери лиш ті,
Хто здолав з ватагами висоти
І чиї увага та турботи
Зігрівали втомлених в путі.
Провідник достатку чи статист
У занепад згуби прозябання?
Обереги ватри існування
Чи пойнятий конче кар*єрист?
Лиш любов народжує любов…
В меркантильнім саме інтересі
Суть усіх насильницьких процесів,
Якщо розум пристрасть не зборов.
6
Якось дурно звужувався світ:
Не ділились крихтою , як в зони
Цар пітьми з жорстоких перегонів
Запроторив лицарів еліт.
Міліцейський вишкіл – гидь та глей :
Скроплена бруківка не любов*ю,
А слізьми жіночими та кров*ю
Молодих без досвіду дітей.
Від гризот аж викривився бік –
Розучились зовсім жартувати,
Веселитись співом, танцювати,
Свій та чийсь подовжуючи вік.
Рід козацький – таки не ченці,
В ланцюгах вривається терпіння:
Як одні масніють, в животінні
Інші ледве стягують кінці.
Та даруймо…є ще Божий суд !
Роздеруть на частки протиріччя –
Наш врятує етнос від узбіччя
Лиш молитва, злагода і труд.
Не зашкодь – по совісті живи,
Ми ж подоба Божа – не примати…
Прокурори, слідчі, адвокати…!
Каюсь я – спокутуйтесь і ви.
Підіймись й вдихни на повний зріст –
Вже пора, знедолена країно,
Проклади із миром неодмінно
У Грядуще виважений міст.
7
Громадськість стверджує, що в нас
Є вибіркове правосуддя…
Розмитий термін – це щоб людям
Примаскувати бруд гримас.
Тут корумпований украй
Лад політичної системи:
Клан» кримінальної богеми»
Облаштував свій власний рай.
Спеціалістів геть з вінця…
За кошти обрані до Ради :
І від Кабміну до сільради
За гроші куплені місця.
І мафіозні , поміж тим,
При владі в нас авторитети :
«Кидалам» скрізь пріоритети –
Це фонд з начинням »золотим».
Для деспотій крута деталь :
Мов липку, демос свій обдерли
Та нав*язали йому перли –
Свої стандарти і мораль.
Були незгодні…Балаган?!
Імущі вдались до нападок –
І горезвісний всім порядок
Навів розлючений тиран.
Щоби зачистить апарат,
Знайшлись не факти мотивацій,
А інструмент фальсифікацій,
Тиск провокацій й компромат.
Тут розрахунок був простим :
Всіх залякати чи зламати,
Щоби в покорі люд тримати
Та панувати над усим.
8
Від людей ховаючись за мур,
Роздає реакція гостинці :
Вдавсь режим негідників й злочинців
До методик жорстких диктатур.
У природі дій змінився тон :
Тут абсурдність в мисленні вібрує,
Бо суспільством яструби керують
Засобом тортур та заборон.
У диму тотальної брехні
Та війни палає сьогодення,
Де від куль поети і учені
Залишають виміри земні.
Чий тепер городимо город?
Ескадрони чорні сіють жертви…
Скільки ще розгулювати смерті,
Щоб почуть чим дихає народ ?
Б*ють в набат гранати й «калаші»
У горнилі безладу й бродіння –
В них відсутнє мудрості насіння
Для просвітлень й зцілення душі.
Рани їх й агресію, мов біль,
Через себе мовчки пропускаю :
Це ж серця подиблені конають
В сутичках братів моїх суціль.
З потрясінь уявних перемог
Не розквітне яблуня кохання…
До єднання нас та покаяння
Голосами роду кличе Бог.
9
Струмує світло та тепло
Від серця хвилями до серця
І гімн над вибриками герцю
Торкав в покликаних чоло.
Повстання гноблених в єстві :
Свідомість ждала революцій-
У енергетиці кипучій,
В півкулях мозку, в голові.
Чи ж вірим в казку чарівну ?
Це знак Всевишнього і долі,
Щоб на етапі цім в юдолі
Звершити місію земну.
Є смисл заповнить пустоту
Достойним місцем і тим самим
Здійснить в історії програму,
В свій слід додавши доброту.
Плекав народ мій стільки ж літ
Ідеї правди й оптимізму –
Зразками віри й гуманізму
Ми здивували білий світ :
Щоб ідеали та знання
Змогли прогресу послужити,
В рух поступальний вкорінити
Фундаментальні надбання.
Все для людини, для життя…
Щоб склавсь навіки ( аж по вінця ! )
Гостинний образ українця
В палітрі дивного Буття.
10
І дзвенить наш голос, і цвіте
В милозвучнім націй колориті –
Із живців, що росами омиті,
Древо самобутності зросте.
Геніальний склався статус – кво :
В поведінці й вдачі щось змінилось –
Україна наново зродилась
У гурті Майдану під Різдво.
Тут резерв присутнім роздають –
Дух підйому й радості на святі…
На духовність ми таки багаті,
На планеті раз нас визнають.
Ствердим так, доконаний це факт :
Добрі ми , освічені та здібні –
Розвиватись швидше лиш потрібно,
Бо йдемо з спільнотою не в такт.
Щирі,чуйні, гречні та прихильні,
Із гарячим серцем, мов вогонь,
Маєм хист хлібину із долонь
Дарувать голодним і всесильним.
В розмаїтті творчості відбив
Долю рід нелегко – драматичну…
Бог за це в подяку поетичну
Душу нам у стрижні нарізьбив.
В скруті ми не вішаєм носи,
Не вдаємсь до помсти спересердя,
А тому й вселилися в осерді
Ясність мрій в гармонії краси.
11
Так багато ставлено на кін,
Так нелегко виділить породу –
Дух свободи вільного народу
Механізму прагне перемін.
Хряк себе звеличив взагалі ,
В інтересах ніби то держави,
З непомірним пафосом і жваво
В свято – непогрішні королі.
Бродить криза тінями примар
Між землею в просторі та небом…
Та мажор забувся про потреби
У моменти здирництва і чвар.
На зорі очікувань й надій
Іспит наш на витримку та зрілість :
Зітре індентичність м*ягкотілість
Та соборність в вихорі подій.
В переломний форс – мажорний час
Ми не маєм права ухилятись –
Нам прийдеться таки визначатись
В перспективах розвитку для нас.
Наша хата скраю ? Все одно
Біль чужий байдужих не турбує ?
Та якщо нам спільності бракує,
Соціальне нас чекає дно.
Нестабільність геть, провали й лінь !
Забезпечим завтрашнє, в родині
Згуртувавшись дружній та єдиній ,
Для своїх майбутніх поколінь.
12
У строфах цих нема інтриг,
Лиш гідність й хвиля непокори,
Щоб збить агонії затори
Для руху роду в час відлиг.
Січень 2014 р.
ID:
539513
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 26.11.2014 00:47:09
© дата внесення змiн: 26.11.2014 00:47:09
автор: plomin
Вкажіть причину вашої скарги
|
