Того підозріло тихого вечора від знавіснів від звістки, яку щойно почув. В такі хвилини все стає невагомим.
- Я напропале відчував, що чужий.
Далі він поспіхом натягнув на себе куртку і вийшов надвір. Вулиці здавались наче плетиво різних думок: кожна вуличка розповідала щось нове і водночас вже відоме, щось потаємне і щось лакоме. Він зрозумів тоді, що при світлі ліхтарів життя міняє свій відтінок. Час рухається в ритм твоїх кроків.
Він зупинився на розлогій людній вулиці і усвідомив, що він там перебуває один-єдиний. Стало приязно і лячно. Місто теж має свою харизму. Воно вміє обеззброювати. Місто сміє закутувати тебе у свої обійми і сміє піклуватися про тебе.
Він хотів позбутися своєї облудної зовнішності. На площі багато людей. Чию зовнішність він собі вподобає?
Того самотнього вечора він був не один. Бо коли вийшов надвір, то не знав, якою вуличкою піти. Так і тинявся.
Конечно же, прослеживается связь между "- Я напропале відчував, що чужий." и последним предложением - тут вопросов нет) Но, знаете, такие мысли как "Він зрозумів тоді, що при світлі ліхтарів життя міняє свій відтінок", "Місто теж має свою харизму" просят продолжения. Тем не менее, я с уважением отношусь к вашему выбору) вам виднее, а нам, простым читателям, приятно было с жадностью проглатывать ваше вступление, с нетерпением ожидая чем это всё кончится) Вдохновения вам
Doll відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я думала, що Ви побачите тут іншу спільну ниточку, що ж, значить не вдалося мені зобразити це так, як я побачила
все ж я Вам дуже вдячна за відгук і за намагання зрозуміти
вибачте, якщо щось не так
Быть может, я покажусь вам глупым и недалёким, но всё-таки считаю, что вам нужно продолжить свой рассказ, ведь начало очень приличного уровня а вот концовки я не понял)
Doll відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за відгук, але продовження тут не треба)
він закінчений)
і добре, що не всі закутують в обійми 
а вот концовки я не понял)
