Весняно-жовтий місяць
І темна простинь небосклону
Раптовий темний стан
Чомусь невпевненості повний
Твоє лице як шовк гладке
Твої золоті коси
Забуть які важко мені
Й ніхто вже не поможе
Ти не така як всі ,о ні
Живі у тобі барви грають
В той час як в інших лиш туман
Живе все убиває
Хочу прожить з всіх літ хоч літо.
З усіх днів хоч годину
Колиб ми разом душа в душу.
Коли б хоч говорили.
Та фатум злий
Хто знає як воно ще буде
Чи наша буде память
Чи зустріч цю забуде
Боюсь сказать та вже не можу я
Сидіти сам у світлі ліхтаря
Та вже не можу я на гойдалці тій скніти
Без тебе я не можу говорити
Натхненний зустріччю
що так незграбно обірвалась
Натхненний тою постаттю що так
Запамяталась
Присвячується зустрічі , яка варта віршів...
