Щоранку, як очi cвої розтуляю,
Я Господу Богу подяку складаю.
За нiчку прожиту, спокiйну i тиху,
За те, що Вiн вислухав мою молитву.
За те, що помiг менi ранку дiждати,
Щоб знову любити, знову прощати.
За сонце ясне, за небо голубе,
За вiтер i дощ за вiкном,
За снiг, за мороз, за траву, за зливу вночi,
За все дякую, Боже, Тобi.
Бо все це нам на користь: i дощ,i негода,
I злива, і гарна погода.
Сприймаємо радо ми Божi дари,
Бо з любов’ю нам данi вони.
I лiс, і рiчка й зелена травичка,
Дерево, квiтка, чиста водичка.
Нагороди нiякої Бог не чекав
За все те, що подарував.
А нам лише треба Богу молитись,
Всiм своїм серцем Його любити.
Бо любов до Бога–до неба дорога.
Поможи ж менi, Боже, так життя прожити,
Щоб нiколи нiкому зла не вчинити.
Хто сумує–розвеселити,
Потiшити якось, допомогти.
Хто зневiрився–навернути на правильний шлях,
Щоб волю твою прославляти в вiках.
Ось як хотiла б життя я прожити,
Щоб ласку Твою заслужити.
В молитвах Тебе прославляти
Й навiки-вiкiв пам’ятати.
