Я один-на-один із своїми жахами
Без сил продовжую шлях
Напівмертвий, понівечений
повзу на вершину свого сорому
Увесь світ проти мене
Доля підло знущається
І щоразу я падаю до долу
Щоразу падаю сильнішим
Мій шлях прокладений тереном
На тілі немає живого місця
Нічні примари б'ють батогами
Сніг невпинно падає і тане у моїй крові
Спогади тягнуть донизу
Стіни із відмов перекривають путь
Зневір'я затьмарює розум
Думки будують хитрі змови
І лише мета гоїть рани
Лиш твій прекрасний голос
чути на вершині
Мої очі вже осліпли
від ядовитих сліз
Та бачу я твоїми
Вони ведуть доверху
Солодкий запах твоєї шкіри
відчуваю серед смороду страхів
Він манить мене стати на шлях знову
Силуети твого тіла в моїй голові
Повертають мене до тями,
коли помираю від ударів
Руки стерті до кісток
підіймаються на скелю
аби знову доторкнутися до твоїх
Піт, сльози, кров —
все змішалося на моєму лиці
Однак серце не зупиниться,
доки відчуває биття твого
Накінець я достатньо високо,
щоб не вижити після падіння
і щоб дотягнутися до твоєї руки
Подай її мені
благаю...
Красиво!..Но,..как на меня не хватает знаков препинания,..было бы во сто крат лучше!.. 
