Коли зорі палають на небосхилі,
Стіни стають занадто важкими.
Тиша з'являється в глибокій ночі,
Та не в сні.
Коли літнє повітря з ночі відтінком
Поволі охоплює тебе невпинно,
Морфей осипає снами усе,
Крім мене.
Коли місяць уповні зігріває дороги,
Що стоптали за день твої білі ноги,
Спокій приходить на зміну думкам -
Не мені.
Коли гавкіт собак лише чутно на дворі,
Яких все турбують оті білі зорі,
Стрілка до ранку шлях свій веде,
А моя до наступної ночі.
Ночі без тиші, ночі без сну,
Ночі без часу та спокою.
Ночі, що йде до одвічної ночі
Без сну.
