Чому тепер листи не паперові?
А то б він звістку прочитав пізніше.
Він цілував півночі кольорові
Малюнки доці.Що ж тепер рідніше?
Вона намалювала небо синє.
Під ним пшеницю жовту.Весь малюнок.
Ці кольори...Як прапор.Щось господнє
У ньому є...Це татові дарунок...
Чому листи тепер не пишуть зовсім?
Він би пізніше знав про оту зраду.
Нехай би не принесла звістку осінь...
А він...Вже дасть собі...Напевно...Раду...
Війна...Війна...Ні в чому ти не винна.
Що я півроку вже не був удома.
Прощаю.Ти ніколи не повинна
Кохать каліку...Ні,та це не втома...
Це просто ноги ниють...Відірвала
Війна мені.Та я лишився жити.
О,моя доню!Ти колись питала,
Чи зможу я рідненька розлюбити
Тебе дитинко!Чи ще повернуся?
Та повернусь...Лише не в наш будинок.
Тепер за Україну я молюся.
Дали мені малий перепочинок.
Казали,що не візьмуть воювати,
Бо ніг немає.Як мені ходити?
Я сам навчився трішки малювати...
Я мушу свою землю боронити!..
Ти не сердись на маму.Ну,не треба...
Вона така хороша!Ти змирися...
Ти бачила сьогодні синє небо!
Моє маля!Хоча б мені приснися.
Чому листи не з паперу?Лиш миті
Тепер достатньо...І листа читаєш...
''Я не кохаю..."Літери розмиті...
Кохана,дуже добре,що не знаєш,
Що лист дістав...І ноги відірвало...
Лише одна душа мене боліла...
Чому в цю мить?..Щом болі менше стало?!
Ти вбити...Замість ворога хотіла...
А я цілую донечки малюнок.
Два кольори:синь неба і пшениця...
В моїй палаті це замість іконок...
Вкраїно...Моя ненько...Мученицьо...
Чуттєво,зворушливо дуже,щемно і гарно... 
