Життя одне. Живем сьогодні, а не завтра.
І кожен крок – це шанс чи здобуття.
У русі і динаміці пізнаєм правду.
Ти крок зроби, а не марнуй життя!
Так часто серця імпульс просто ігноруєм…
І пропливає повз момент буття.
Буває роздумами інтерес руйнуєм
І глушим серця крик без пізнання.
Ви уявіть, що ви проходите пороги
Бурхливої ріки. І лиш від вас
Залежить успіх і невдача цього сплаву.
Несе вода – для роздумів не час!
Ви просто бачите, що треба трохи вліво,
А потім вправо тільки два гребка…
Накази серця ви приймаєте сміливо.
А думати – на плесі, до наступного ривка!
П.С. Написала коли повернулася з Південного Бугу. Перше в моєму житті підкорення ріки. Тоді я позорно проспала і не встигла на автобус, замовлений для нашої групи... Але серце сказало \"Їдь!\" і я автостопом наздогнала їх уже в Первомайську.... До чого це я? Просто вранці я могла почати думати про наслідки такого крейзі вчинку і точно лишилася б вдома... Теж саме на ріці. Якщо ти починаєш думати - опиняєшся за бортом.
Вірш написався сам (потім підчищу).