Кава з молоком і Джаз
Я чую шепіт вітру в небесах.
Я втратив зір, в замін отримав тінь.
і шрами вкривають моє тіло.
Думки говорять між собою,
і тихо зводять з розуму мене.
А розум бунтує проти тіла,
і мозок болю відає щодня.
Я б забув, та незабудуть ті
хто поруч із зі мною є.
Усні я відчуваю спокій,
я б так хотів щоб вічний був цей сон.
Та ранок збудить в самоті,
і тіло змучене роками.
Знов піде в бій, щоб побороти день
і знов забутись дивним сном.
8 березня 2010
