Чому так сумно?Світ палає
Життя несе мене кудись.
Нема більш того водограю
Дитячі роки розійшлись.
А лиш згадати,нещодавно
Ми бігали малі такі.
І халабудки ми робили
І запускали літачки.
Хотіли бути ми дорослі,
Коли були іще дітьми.
Ну а тепер майже наосліп,
Друкуємо весь день "листи".
На вулицях нема нікого,
Нема веселості між нас.
Прийшла епоха технологій,
Пливе собі потроху час.
Палає світ непосидючий,
Життя летить неначе птах.
Куди не глянь-навкруги зомбі,
Із телефонами в руках.
Та що уже, куди подітись?
За течією пливемо.
І сльози наші можуть"литись",
Лише у статусах давно.
Існує тільки світ ілюзій,
Ми забагато пишем фраз,
Живемо ми у сірій тузі,
Бо непомітно пройшов час.
