А в небі сіро й так похмуро...
Напевно буде дощ і парить.
А я лечу в думках за мури
Буденності, де світ не хмарить.
Де вічно, тепло і спокійно,
Не відцвітають дикі вишні.
Лечу до Тебе мелодійно,
І бачить це лише Всевишній.
І байдуже, що хочуть люди,
І байдуже минущі гроші...
І знаєш байдуже, що всюди
Говориться про нехороше...
Бо мій політ душі повитий
У світ, який немає часу...
Бо зупинилась стрілка миті.
Життя є вічним, та не зразу.
А знаєш, я сама не можу
Летіти однокрила й рада
Бо я не Ангел і не схоже...
Без другого крила я впаду.
Яка ж в польоті дивна сила?
Любов в обіймах піднімає
У нас тоді на двох є крила.
Тоді у нас і світ літає...
О мій ранимий земний ангел,
Також з одним крилом не можеш.
Ти прилітай, я так чекаю.
Ми не самі, нам Бог поможе.
З одним крилом то лиш думками
Душею ввись я піднімаюсь...
За горами чи за річками..
Відчуй, я поруч... Усміхаюсь...
Відчуй, тепло я шлю і світло...
Повію словом в мить "кохаю"...
Ти відчуваєш дотик вітру?
- Це я насправді обнімаю!