Він був закоханий у надто пишні бюсти,
В бездушних ляльок, манекенів зла.
Вони не знали, як то сльози згусли,
І як вночі шепоче щось трава.
Трава в їх сенсі - то лише розвага.
Лиш те, що курять. Тільки не газон.
Його у вихідні бере відвага,
і він шукає в ляльках тих резон.
Він любить пойло, і щоразу різне,
Таким перебирає,як усі.
І в нього нерви, мабуть, вже залізні.
І козир має схований в руці.
Та ляльки перетворяться на вуду,
Хоч вчора іще - іграшки були.
Знайшов її....Пообіцяв : не буду.
Та долю певно вже не варто злить.
Порожні стіни, і двори безлюдні...
Все оминав, що міг іще минуть.
Цієї осені навчиться грать на лютні....
Подумав так -і навікИ заснув....
