Мелодія літа над парками лине,
То голосно ллється, то раптом затихне.
Її теплим вітром повсюди розносить,
Душа цю мелодію слухати просить.
Мерщій у кімнаті вікно відчиняю, –
Так літа дозрілого пісню впіймаю.
Мелодія радістю нас наповняє:
Там коник цвіркоче, там птаха співає.
Ця пісня яскравими барвами літа
Нам серце і душу спішить відігріти.
Так хочеться довго ще мати це щастя,
Бо взимку зігрітися нею не вдасться.
28.07.2011 р.
