Упала, ти уже упала
На тверду землю
Й постраждала,
Зіткнулася серцем об кремінь.
І на колінах
Ти стоїш
Немов дитина,
Та твої ж
Сльози на все це протестують
Гіркі, солоні
І не чують
Нікого, просто в сторонці
Тихо гірке проливають
Та голосно твоє
Серце страдає
Бо любов б’є
І сильно, й неминуче
І ти утратила
Щастя в її руках
Й потрапила
В кошмар, справжнісінький кошмар
Й не поворухнутися
Йде хмара
Обману, щоб збутися
Тебе під самий кінець
І слово – упущення
Та навпростець
Без слів закрутиться
І голова,
Та серце ще б’ється,
Бо в словах
Й німих якось життя уп’ється.
