Хто тричі помирав
Скажи мені, чи я хотів кохати,
чи може в небо птахою злетіть,
і те хотів і те, лишень не воювати
а слухати дівчат веселий спів.
скажи мені, чи я хотів померти
чи може згинути хотів на чужині
я тільки не давав свій прапор здерти
таке не сниться й у страшному сні.
Я мусив їхати, туди де зараз важко
течуть солоні сльози забуття
я повернусь до тебе моя пташко
не їдь, молю...загубиш бо життя...
...ти не сумуй не плач за мною мила,
ти ж знаєш, що у мене тільки два
кохання...ти і ненька Україна
лишень за вас моя душа жива.
я обійму твої тендітні плечі
немає слів, люблю, та маю йти
і руки наче крилоньки лелечі
благословляють долю віднайти
важкії роздуми терзають у дорозі,
чи може там де їду править зло?!
та ні ж бо, місто, у гине у облозі
холодним вітром з річки потягло.
прости мені що я на мить здригнувся
я ж слабкості не вибачив собі
хоча і обіцяв що повернуся
видіння бачив - згину на воді.
я намагався їх переконати
навіщо нам ворожі кайдани
негоже ж бо козакам рабувати
бо ми ж Вкраїни славної сини.
...холодний ніж зупинить мою душу
помер спокійно, де й подівся страх
останнє що в житті згадати мушу
блакитне небо у твоїх очах...
я тричі помирав, один раз задля тебе
коли пішов і знав що не верну
другий раз від ножа під нашим небом
а третій раз як я пізнав, що ненька Україна
вже не потрібна більше нікому.
я смерть свою знайшов у тихій річці
лежав зі мною ще такий як я
померли ми за те - що українці
а ви живіть під гнітом москаля...
