На Бескидських полонинах
ранок світлий – Божий дар!
З полонини дідусь штивний
видивляє синю даль.
– Там он шанці – ще австрійські,
на Маківці сплять стрільці…
Плине Стрий у горах стрімко,
як сльоза, вода в ріці.
Вже старий дідусь, та зором,
як і пам’яттю, ого! –
погляд строгий веде звором –
чуб сивішає його.
– Там в криївці в сорок восьмім
у бою загинув брат,
батька вивезли за Ворсклу –
кості досі там лежать…
А де мокра пуща дика –
скільки люду там жило! –
та прийшли енкаведисти
і спалили все село.
Посумнів дідусь, поволі
біля серця груди тре,
звісно, все у Божій волі –
чого доброго – помре.
Та підвів він очі вгору,
в небі видивив орла,
тут же встав і мовив гордо:
– Птаха наша вбереглась!
В кожній птиці дух людини,
у орла - опришка дух,
отже, нарід наш не згине –
повернулось все навкруг!
Створено 21. 08. 2005 року
Опубліковано: Золоті обереги (Антологія Бойківського краю). Дрогобич: «Посвіт», 2009. 192 с. – С. 128.
