Сини ж царств будуть повикидані
до темряви зовнішньої – буде там
плач і скрегіт зубів.
/Матв. - 3:12/
Настане Рай – Землі Нова Оселя,
І всі стражденні сльози обітруть,
Засяють Щастям лиця невеселі:
Вони ж бо перші знайдуть вірний путь.
За ними підуть спраглі і голодні,
Всі мучені і топтані в багні,
Всі ті, що мир творити були ладні,
Всі, що за правду спалені в огні.
А інші всі, що кров чужую їли
Та ще й брехали, буцімто вони
Такі ласкаві, добрі, чуйні, милі,
Знайдуть стежину лиш до сатани...
Всі – що кляли і гнали, й обзивали,
Всі – що свій хрест другому віддали,
Всі – кому слави й влади було мало,
Всі заслужили чорної смоли,
Тож геть їх всіх із космосу і світу –
У темряву липучу, в пустоту,
Тож геть усіх князів земних еліту,
I – тронів їх брехливу правоту!
Нехай тримають там печаті хижі,
Хай крісло зла пече їх повсякмить
У тій позакосмічній темній хвижі,
Де болем кожна жилочка бринить…
