Я через даль заглянув батьку в очі,
Зловив той погляд теплий і сумний
І голосно промовив: «Здрастуй, отче!»
Та вигук впав на вулиці курній.
Заторохтів весело шляхом трактор,
Такий, як твій, стальний і дужий кінь.
Дивлюся вслід, а бачу тебе, тату,
Твоїх очей я бачу щиру синь...
Колись давно у вранішню годину
Просив: «Візьми мене у синю даль…»
А ти сміявсь: «Твоє ще буде, сину!
Пізнаєш в праця щастя і печаль!»
Та поряд себе все ж посадиш, тату -
Одним лиш щастям їду я в поля,
Біля керма хотілося співати –
І дихала нам святістю земля…
Ти був зі мною в полі аж до ночі:
Кермо й рілля зливалися в одне –
Ти говорив мені слова пророчі,
Про працю і про зерно осяйне...
Тепер чоло схиляю кожну днину
Забутому твоєму тракторцю,
Що ти в мені ростив одне - людину
Та в часі, тато, зустріч дав оцю...
