Намалюю я гори,
а над горами зорі,
біля річки багаття,
синіх квітів багато.
Так волошки цвітуть,
що у горах ростуть,
так цвітуть небеса
і усмішка твоя, –
усміхнися мені!
Те, що не намалюю,
слів твоїх, що почую –
зізнання у коханні
у порі тихій ранній.
Такі ніжні слова
мовить тільки трава
і волошки, що тут,
біля річки, ростуть –
повтори їх мені!
Свій мольберт я закину,
в гори сині полину,
запалю там багаття,
де волошок багато.
На всі дні, все життя
хочу бачити я,
як волошки цвітуть,
ті, що в горах ростуть,
як цвітуть небеса
і усмішка твоя, –
усміхайся мені,
усміхайся щодня!
Все життя, все життя
чути хочу щодня
такі ніжні слова,
які мовить трава
і волошки, що тут,
біля річки, ростуть, –
повторяй їх мені,
повторяй їх щодня!
Створено 25. 07. 2005 року (17-00 - 17-40), м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 40
сня
дружище!
