наснилося мені
я бачив сон, наснилося мені
неначе крок за кроком я ступаю,
неначе шлях палає у вогні
а люди звідти - руки простягають.
я бачив сон, я плакав як дитя
моя земля стогнала від наруги
і я волав до неба, каяття
щоб відступились сатанинські слуги.
навколо ходить смерть, навколо тлін
вона празнує щедрії зажинки
мені не стало встати із колін
і пересилити пташиної пірїнки
і ось один зо мной заговорив
- тепер ти Йван, і роду не згадаєш
запряжся в плуг і йди орати сів
лишень папір на інший поміняєш.
вона померла, *мо і не було
тієї, що звалася Україна,
як їй* терзали - крові не лило
бо в кревників трусилися коліна.
ніхто й не заступився, не сказав
не відігнав палицею ведмедя
що з її плоті серце вигризав
і шматував кігтями з пересердя.
мені наснилась дівчинка одна,
вона була розхристана й нестямна
вона лихого звіра відвела,
а потім - взагалі у ліс прогнала.
мій сон химерний, так би я сказав
він про мужів, що по хатах ховались
і про дітей що смерті не злякались
і про спасіння, що нам Бог послав.
коли вже прийде твій останній час
як помирать то тільк* за Батьківщину
безжально вбить нахабную тварину
щоб діточки могли пишатись з нас...
