...чом стогнеш Вкраїно, через століття знов
чи *мо на панщину тебе погнали?
- то хижі вурдалаки п*ють із тебе кров,
цієї миті - вік вони чекали!
чом плачеш кров*ю, схлипуєш в ві сні
ти можеш ненько, зовсім не проснути*
твоя калина згине у вогні,
а лицарі забудуть як то бути.
немає більше радісних ланів, що жито в землі
і життя плекали
навік пощез дівчат веселий спів
над хмарами лелеки клекотали.
стара з косою ходить в чорне поле,
засіє пар кістками козаків,
і щедро - змах, за змахом - косить долю
засипле попелом звитягу лицарів...
...чом стогнеш Вкраїно?!А Чи то тихий спів?
- спіть у землі...мої...славетні...діти
я вас покрию зеленню лісів, бо вам уже
у вирій не летіти....
немає туги, висох потічок, журба мов саван
душу огорнула...
я не померла - я лишень заснула
біля могили власних діточок.
чом ти затихла нене, де тепер?!
нам страшно в ночі, холодно і темно
а в хату, через тин - злодюга вдер
я хочу жити - ти мовчиш до мене.
я вже немаю сили говорить,
бо ви мене як Сина розпинали
шматки із кров*ю - з тіла видирали
і брались один - одного убить...
чом стогнеш Вкраїно - у глибині віків
то вже не плач, а стогін нарождіння
то лицарів повстане покоління,
щоби спалить безжальних ворогів...