Холодне полум’я із твоїх пальців
Але доторк немов електрошок
Приречений на загибель вигнанець
Малює обличчя з погаслих зірок
Для нього ти казкова принцеса
Це смішно навіть для твоїх коханців
І ти не запитуєш їхніх адрес
Коли вони покидають тебе вранці
Вони гасять сигарети об твою шкіру
Ти збираєш розбиті склянки з підлолги
Звісно ж іншого ти не хотіла
Коли кликала його на допомогу
Щоб розповісти про свої проблеми
Вилити в його душу непотріб і сльози
Вислухати його романтичні поеми
І залишити його на своєму порозі
Чий завгодно голос, хоб би не тиша
Які завгодно теми для порожніх балачок
Вигрібна яма емоцій - його кладовище
Твій інтерес, як риболовний гачок
Цей невдаха, який вірить у кохання
Завжди буде чекати і буде служити
Він не вартий жорстокого вигнання
І самотньої смерті у власній скиті
Хтось від нього ще чекає перемоги
Хоч і дивлиться неначе з висоти
Хтось навіть прийде йому на допомогу
Але не ти
