Адама з глини Бог зліпив,
З ребра вже Єву спорудив.
То й так, з глини чи ребра-
Тут скрізь замішана земля.
Земельні ми чи безземельні,
Дурні, розумні, світлі, темні,
Так повелів нам всім Господь,
Що люди ми, що ми – народ.
Зростаєм, множимся, старієм,
Вугілля на гора і гречку сієм,
А як вже старість підійшла -
З косою тітка край стола.
Зразу - на стіл або на лаву
І усім хором:«Слава! Слава!»
А ти – не ти, а вже земля,
Душа лиш бачить це здаля.
Дивується - скільки пошани -
З землі і в землю, без обману:
Все, що надбав чи що накрав
Лиш на два метри розміняв.
Кому що в спадок перепало -
Нащадкам завжди буде мало,
То ж винним будеш відтепер
За те як жив і як помер.
27.02.2014р., Київ
