Полудень яснющий – і безодня неба
Чистою любов'ю в серце затіка,
Синяву очима я вбираю в себе –
І в мені струмує космосу ріка.
Вся моя дорога вилита з кришталю,
Золото, сапфіри у снігах горять…
Бірюзи безодня, кришталеві далі,
Як же вас бажаю міцно обійнять!
Всім єством жадаю я пірнути в просинь:
В бірюзове диво, в Божу благодать,
Щоб на мить забути зиму, літо, осінь –
Сонечка торкнутись, променем співать…
Та на диво-дивне до землі вернуся:
Тут моя стежина, тут моє село,
Все тут найдорожче – дім, родина, друзі,
Тут коханням ніжним серце проросло.
