Має бути: з кожного по нитці –
бідному сорочка за п’ятак.
Але є: із бублика по дірці
немічним сіромі і сирітці,
і у економії – літак.
А якщо машину закортіло,
то не треба гострого ножа.
Є такі закони, що для діла
все, що ближче голому до тіла,
буде мерседесом для бомжа.
А бомжів ховають у міжгір’ях.
Там і вертольот сідає теж,
і літає у лакеїв пір’я,
і без охорони у подвір’ях
їх і зі свічею не знайдеш.
Всі бомжі бояться революцій.
Не дай, Боже, якщо ти спудей,
що не розділяє їх ідей
у одній сорочці і в кутузці,
і не вимагає конституцій,
де бомжі на шиї у людей.
Всі вони жили у еСеСеРі.
Кожен є почесний піонер.
І куди безшапочних тепер?
Їх любили міліціонери.
Може їм тепліше на Венері,
де ще жоден злодій не помер?
Хай будують щастя без народу
для ПееР у купі з КаПеУ.
Хай і там помітять у лупу
его окаянної свободи
на майдані зимньої погоди,
що проголосує, – вау! У-у-у…
