Три слова,
три важливі слова.
Ми завжди комусь сказати їх готові.
Але, під тиском днів, емоцій і людей,
ми ці слова говоримо не тим важливим песонажам із наших пісень.
Всього три слова,
10 букв -
прості слова,
але, вже після них рушиться і голова, і думка, і життя.
Ми можемо сказати, а можемо мовчати -
це вибір наш ,
але чи варто так ризикувати ?
чи варто говорити те, що відчуваєш ?
чи краще нам мовчати доки себе ти не зламаєш ?
Погляньмо правді у вічі,
кому потрібні ці слова ?
кого наразі так цікавить, що ти відчува ?
невже гадаєш ти, що " я тебе люблю " пренесе тобі море позитиву і щастя безліку ?
а ніфіга.
а знаєш, це брехня.
ти скажеш, а потім ти подумаєш:
" ..це ж реально не правда "
"я не люблю. я не вмію так кохати.
я це сказала, бо я хотіла просто так сказати.
але слова пусті
і як ти не крути,
вони не носять змісту і якоїсь вартості."
ми скажемо.
ми звільнимо себе.
а що робити далі ?
сказати : " це пусте.
не звертай уваги.
це усе мине.
я вже звикла словами розкидати
і я вже звикла не тим їх казати " ?..
