Грудень лісом ходить, блудить,
Його січень всюди гудить,
Розлінився ти у край,
А від нині пам’ятай.
Як не вродить хліб у полі,
Ти не матимеш більш волі,
Скажи, що ти наробив,
Чого березня пустив.
Той усюди порядкує,
Та ще й з мене він кепкує,
Каже йди собі дрімай,
Свого носа ти не пхай.
Передай лютому привіт,
Ще таке не бачив світ,
Мов земля перевернулась,
Зима може геть звихнулась.
Сніг закрила на замок,
Лягла спати на бочок,
Ти блудив, а я не буду,
Наведу я ладу всюди.
Відпочину я лиш трішки,
А тоді візьмусь за вішки,
Коні швидко пожену,
Пробуджу зиму від сну.
Потім знову подрімаю,
Якось справу цю владнаю.
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/488-gruden.html
