По ранковій росі босоніж навпростець
До зеленого, милого гаю
він жене не своїх, жене панських овець
до зведеного думами раю.
"Ви пасіться, а я... я ось тут - поміж трав
намалюю на клаптя папері
усе, чого б хотів, та ніколи не мав,
тільки бачив, дивившись крізь двері.
Олівцем проведу кілька ліній, овал.
Заштрихую в малюнках я душу.
Не потрібно мені ні жалю, ні похвал,
народився - тож жити я мушу.
Ну і що, що кріпак? Ну і що? Сирота?
Чи один я такий між людями?
Головне - не спіткала ота сліпота,
коли зрячі не бачать серцями.
Ви пасіться, а я...", - і у думах заснув.
І наснилися мрії в малюнках.
Не надовго - на мить про нужду він забув,
десь блукаючи в щастя чарунках.
...По ранковій росі босоніж навпростець
до зеленого, тихого гаю
іде хлопчик-кріпак - геніальний митець
до зведеного думами раю.
