Бурштин… В природі гарний камінь.
А ще – це місто біля нас.
В Галичині містечко знане,
Ми згадуєм його не раз.
Бурштинська ТЕС… Високі труби,
З яких щоднини валить дим.
На небі синьому далеко
Шлейф чорний тягнеться за ним.
Сотні гектарів чорноземних
Забрали під шлаковідвал.
Скільки він щедрих урожаїв
На віки вічні поховав.
Не раз в зимі стає сніг чорним,
А листя влітку – у плямках.
Що ж відбувається в природі?
Шукаю відповідь в думках.
Хворіють часто наші діти.
Питаю знов себе: «Чому?
Забруднюють повітря й води.
Невже ж це вигідно? Кому!»
Коли ж вже люди перестануть
Вбивати все навкруг й себе.
Адже така лиха діяльність
Ніколи дарма не мине.
