У мить коли Її побачив,
Проснулись в сердці почуття,
Які здавались пережиті,
І пішли у небуття.
Чарівна посмішка на обличчі грає,
Дзвінким сміхом повітря здригає.
Добрі очі як алмази сяють,
Її погляд щось старе нагадає.
Але що так в ній здивувало?
Чому у думках лиш вона?
Чи це кохання,
Чи закоханість банальна?
Лише одне я знаю напевне,
Лиш про неї думаю щоденно.
І напевне буде час колись,
Коли скажу: «кохаю повік».
А поки не прийшла ця мить,
Поки відстань нас ділить,
Я згадаю очі золоті,
І знову напишу: «Привіт»