Місяць кудись вирушає...
Зазвичай він повільніш летить,
Я його звісно питаю -
Ти куди? Зупинись хоч на мить!
Я вирушаю на Захід!
Вибач, велика потреба!
Мені там промінчик до хатки
Одної пустити так треба!
Та ти ж їх однакові дариш!
Та ні, мала, той особливий.
По ньому зійде янголятко
До самої доброй людини.
До неї він вже поривався!
Давно...та було ще мале...
І я відпускати вагався.
Аж раптом чогось там утне.
А він вже їй снів нарибалив!
А він вже казок вполював!
Кіт місячний - воїне бравий
У цьому йому помогав.
Він сипав їй зверх метеорів,
Щоб знала, що він тут сидить,
У нього є свій астероід
І він потім щастя возить
Всім-всім буде обов*язково...
Та трошечки треба заждати.
Він має мудрішати згодом -
Кому, як не їй його дати?
І поки ми з ним розмовляли,
Воно вже домчало само,
У нас його навіть хтось бачив...
Зі страхом сказав еНЛеО.
А він підмигнув із ракети,
Швиденько на промінь присів.
Мені подарив він білетик,
У місто до місячних псів.
А я йому скриньку любові,
І яблучка щастя дала.
І вони полетіли до тої,
Що зіткана з світла й добра.
Моя ти Хороша,розчулила до сліз,перечитую вже втретє.Завдячую завжди,за слово добре і підтримку,за розуміння й переписку.Добра й любові тобі,Юліанко.М"кенької подушечки під чарівний місяць
Юліанка Бойчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я все дивлю на нього... спасибі,,Ніночко,превелике. Для мене дуже цінні ваші слова...спасибі вам за все,нехай Господь завжди оберігає..солодких снів
