Дід Пилип - відомий паліндром*,
Він і вашим догоджа, і нашим.
То з косою ходить, то з відром,
То козу прив'язує на пашу.
В діда справ, як кажуть, повен рот -
Усьому він має дати раду.
Йде ліворуч, значить, на город,
А праворуч верне - на леваду.
Змолоду не парить він парка,
Сам пере, ще й смачно приготує.
Мозоляста, жилава рука
Багатьох зманіжених вартує.
Не в дива Пилипу самота -
Вік прожив з собою наодинці,
Бо колись любов свою віддав
Чарівній, найкращій в світі, жінці.
А вона любов не зберегла,
Не змогла, чи просто не зуміла.
Щастя у Пилипа відняла
І в краї далекі полетіла.
На віку траплялися жінки -
Жодної не вибрав за дружину.
Й досі спогад, зболено-щемкий,
Крає душу, зранено-дитинну.
Був Пилип затятий однолюб,
Тож не зміг освідчитися іншій.
Хай там як, та серцем не огруб
І тихцем складав коханій вірші.
Бо його тримало на землі
Почуття, що часом гори вергне.
Віру мав, що в щастя на крилі
І любов у дім його поверне...
Паліндром* - слово, що читається однаково зліва направо
і справа наліво
А я досі і не зауважувала, що "Пилип" читається так само і ззаду наперед... 
Життєво написали. 
