Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Розійшлись помежи люди - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Від щирої душі й дякую, Олечко!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...тут головне, щоб діти пам’ятали, з чийого гнізда вони вилетіли у світ... Дякую, Богдане!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тепло дякую, Вікторе!
A.Kar-Te, 22.08.2013 - 19:43
Господи, благослови! (тільки но закінчила варення з бузини варити , весть рушник пофарбувався ) Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знало старше покоління чим фарбувати, щоб було на славу. Дякую, Оля!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так. Дитинства незабутній світ назавжди з нами, там, де батьківський стоїть поріг. Дякую, Люба!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую, Миколо! Навзаєм!
Omega, 15.08.2013 - 15:04
І Вам дякую! Мені приємно, що мої поради вам пригодилися. Іноді так хочеться по-доброму порадити (воно збоку буває видніше), а людина ще й образиться.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як на мене, то до дружніх порад прислухатись завжди корисно.
Салтан Николай, 14.08.2013 - 21:45
...важко батькам переживати розлуку, коли був пройдений такий нелегкий шлях до становлення дітей Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Важко та коли діти, хоч і далеко, але не забувають про них, то вони живуть надією на зустріч із ними. Дякую, Миколо!
Янош Бусел, 14.08.2013 - 13:38
Було... Було й таке...Та ж хоч дома б були... А тепер довели, що своїх дітей треба з чужини виглядати...
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...і нема з кого про це запитати... Дякую, Яноше!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І те, що так багато важило. Дякую, Люба!
Ярмульська Галина, 12.08.2013 - 21:43
Аж заплакала, чиста правда.І були людьми, а не нелюдьми. Валя, бажаю Вам творчого натхнення і здоров'я. Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так. Тодішнє життя багато чим вирізнялось від нинішнього та головною відмінністю були відносини між самими людьми. Дякую, Галино! Навзаєм!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Миколо! Навзаєм!
Omega, 12.08.2013 - 19:06
Валечко, такі спогади близькі нашим батькам... Щирі слова. Не ображайтеся, якщо я осмілюся дати свої неупереджені поради: "Та й згадали, як малими, В колір темний бузини, З домотканої тканини Красили синам штани"- тут, мені здається, є трохи неузгодженості (а може, я просто неправильно зрозуміла - пробачте!)Дивіться: згадали - значить, вони вже люди у віці., "Як малими красили синам штани"- у малих навряд чи могли бути сини. Та й слово красили-рос. Може, варто отак: "Як були сини малими, в колір темний бузини з домотканої тканини фарбували їм штани". "Чоботи з кирзи на ноги" - тут наголос кИрзи хочеться поставити, хоча тоді буде неправильно. Може, так:"З кирзи-чоботи на ноги". Звичайно, це Ваша справа, але можна і виправити. Бажаю успіхів!!! Ще раз - пробачте, що втручаюся у справи автора
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оленко, це саме те, що й мені муляло і Ваш погляд з боку так доречний. Дякую!
Н-А-Д-І-Я, 11.08.2013 - 20:53
Гарний твір, який примушує задуматися над тим, що життя швидкоплинне і все проходить...Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...полишаючи нам лише згадку про прожиті роки, як невидимий багаж за плечима... Дякую, Надійко!
Наталя Данилюк, 11.08.2013 - 11:36
Вірш пронизаний родинним теплом і ностальгією за роками дитинства... Так, чудові були часи. Тоді люди не мали навіть третьої частини того, що мають зараз, проте вони знали ціну щастя і насолоджувались простотою,дякуючи Богу за все.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Еге ж, люди були суттєво бідніші в матеріальному плані та в житті набагато важливіше багатство духовне, яке бажання вирізнення в грошово-еквівалентному достатку може звести до мілинної його позначки. Дякую, Наталочко!
|
|
|