А за моїм вікном ідуть дощі.
Сльозами осінь, біль з душі змиває
Такі далекі ми уже чужі.
І порятунку почуттям немає.
Почула голос вітру , він співав.
І осінь обіймав за плечі.
Й мене колись ти ніжно обіймав.
Сьогодні я одна в цей вечір.
Холодна крапля – це моя сльоза.
Хай ллється дощ із неба безупинно
Відчуєш ти, як розривається моя душа.
І листям жовтим стелиться невпинно
Це листя вітер в танці закружляє.
Танцюй із ним, та так щоб кругом голова
Бо ранена душа нічого вже не відчуває.
Лиш біль, сум’яття , каяття.
Піду під дощ, нехай із губ він змиє
Смак поцілунків, лагідних твоїх,
А вітру я благаю, нехай виє
Ту серенаду із пісень своїх
Стою на вулиці одна, промокла
І мої сльози вже змішалися з дощем.
Благаю осінь сірооку...
Будь ласка, забери із сердечний щем!
