Ці тремтливі створіння витанцьовуватимуть на моїй шкірі.
Щоразу, як чутиму акордеон, моє серце вертатиме до Монмартру.
Як же складно зі мною було б психіатру,
Ці тремтливі створіння витанцьовуватимуть по всім тілі.
Трохи нот - очі стануть змокрілі.
А повіки - ті украй обважнілі.
По катарсис не треба нам йти до театру.
У "Шекспіра" знайшли б трохи арту.
У готельнім номері - дії.
В серці ж моєму - океан ностальгії.
Ти мене пригорнеш до червоного светру
Таку мовчазну - здавалося б, мертву.
Й підборіддя тобі лоскотатимуть вії.
На постелі моїй засинатимуть мрії.
Й не поплакати зараз тобі у жилетку.
Краще б я на Сейнт Ен лишила монетку,
І пішли б до Булонського лісу дивитись, які там повії.
Та на нашій Сейнт Ен - ані центу.
Лиш чекає свого моменту
У безкінечному відчаї й меланхолії
Заблукалий кусень душі.
Аби розшукати РотОнду й місця Амелі.
Аби знову пройтися по РіволІ.
23.05.2013
Акомпонімент в 10! 
