Зламайте мені ноги,
Повикорчовуйте руки,
Не давайте пити та їсти,
Не беріть на поруки.
Посадіть на бамбук,
Хай росте у мені,
Доставляйте тих мук,
Що не знати й свині.
Заштовхайте мене
До "залізної діви",
Увімкніть на всю гучність, Найстрачнішії співи.
Прив'яжіть до мого тіла,
Клітку з голодними щурами,
Налийте кислоти, насипте солі
На відкриті рани.
Все зі мною, що хочте робіть, Нищіть, ріжте, трощіть...
Тільки дайте свободи,
Ви мому народу,
Тільки дайте ви щастя,
Моїм рідним, близьким
І любові, багато-багато любові,
Молодим, старим,
ненародженим, живим.
вірш гарний. я писав величезний коментар, та щось інтернет заглючив Скажу коротко: щостя треба зуміти побачити, а свобода... Наш народ її не заслуговує, бо не впорається з нею...
Останій Романтик відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
БАЖАЮ ВАМ НАСНАГИ ТА НАТХНЕНЯ! 
Скажу коротко: щостя треба зуміти побачити, а свобода... Наш народ її не заслуговує, бо не впорається з нею...
