Всі слова затерті до дір.
Спаплюжені всі світлі мрії.
Хочеш – вір, а хочеш – не вір,
Але не дарує морок надії.
Голосить журливо бандура
Над кістками мертвих козаків.
Забороняє правду цензура
Яка виросла на брехні віків.
Всі люди дружно йдуть на дно
Не маячіє в далині порятунок.
Всім на всіх завзято всеодно
Це існування – кривавий трунок.
Світлішає ніч, темнішає день.
Все переплуталось місцями.
Долає голову якась мігрень
І ми страждаємо в нестямі.
Мені боляче навіть дивитися
На народ в рожевих окулярах.
Я не можу з цим змиритися
Йдучи по засмучених бульварах.
