Вірші – це мов судоми,
Що вкрадаються вглиб.
Мучать тебе без втоми
І лякають твоїх риб.
Вірші – це коли збираєш
Намистинки, що розкотились,
А потім їх обробляєш,
Щоб як серце завзято бились.
Вірші – це рішуча відсутність
Цілковитого глузду і даху.
Вони – це тепла присутність
Серед холодного і темного краху.
Вірші не бувають хороші
Та і не скажеш, що погані.
Вони продають за гроші,
Будуються на власній драмі.
Вірші – це, звісно, прекрасно,
Але без музи теж ніяк.
Варто їх записувати вчасно
Долаючи ейфорію і ляк.
А якщо їх зневажати –
Це топтання по святині!
Поезію потрібно кохати,
Тому що вона безцінна нині.
