***********************************
Чого тобі від мене,
жагучий пломню губ тремтячих треба—
наповнення чи смерті?
Чого тобі від мене
в цій дикій круговерті—
ковток води, побачить трохи неба?
Чи, може, їсти солод, пити меду
І славу скласти горе-архімеду—
отому, від науки,
що ледве-ледве зводить букви?
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Чого ж тобі від мене,
Мій вимір світу без імена?
Чого ж тобі від мене,
Коли мій голос — в шумовиннях клена,
Коли моя душа розквітла і зелена?
Чого ж тобі від мене,
Хіба я прóстий організм — евглена?!
У мене розбурх почуття
Та слово думкою зведéне.
21.05.1999 р.
